Коротка інформація:

Утворений: 11 листопада 1011940 року (з 4 січня 1965 року в сучасних межах)

Площа району: 661 кв.км

Населення: 44 051 осіб (на 01.03.2014)

Клімат – помірно-континентальний, вологий

Рельєф краю – рівнинний

Відстань від м. Сокиряни  до м. Чернівці – 156 км, залізницею – 163 км

Індекс 60200, код 03739

 

Визначні особистості:

Костянтин Федорович Попович (1924-2010) – видатний вчений, професор, письменник, академік АН Молдови, творчість і громадська діяльність якого є яскравою сторінкою в історії українсько-молдовських літературних та культурних взаємин.

Іван Нагірняк (1949) автор збірок п’єс «Пастушок на літо», «Жіноча доля», поетично-прозової книги «Мелодії давньої юності», збірки поезій, прози та публіцистики «Прозріння» та ін.

Журналіст, прозаїк, фольклорист і народознавець Олександр Чорний (1951) – автор книг «Диво твориться душею», «Розкажу тобі легенду». У його особистій колекції – писанки-викладанки, що власноручно оздоблені різнокольоровим бісером. У співавторстві з І.Нагірняком та О.Бондарем він написав книги «Новодністровськ засвічує вогні», «Доля врожаями колоситься», «Сердечно вас вітаємо».

Василь Гандзій (1930) автор поетичних збірок «Думка сивого жита» та історико-публіцистичної книги «Моє село».

Заслужений працівник культури Михайло Мафтуляк (1934) 40 років очолює Сокирянську музичну школу. Керівник камерного хору, композитор, автор книг «Допоки музика звучить» та «Першоцвіти».

Хорошенюк Павло Іванович (1951) заслужений журналіст України (1951)

Зяблюк Михайло Павлович (1939) директор Всеукраїнського державного спеціалізованого видавництва «Українська енциклопедія»

Бондар Олексій Станіславович (1941-2005) – поет, публіцист, нарисовець. Автор збірок “Нев’януча весна” і “…Вас всіх ніжно любив”.

Довгань Оксана (Ксенія) Григорівна (*24.03.1938) українська поетеса, перекладачка. Лауреат літературної премії імені Дмитра Загула (2007). Головний редактор словника-довідника М. Богайчука «Література і мистецтво Буковини в іменах» (2005), підготувала серію методичних матеріалів «Літературно-мистецька Буковиніана». Її твори італійською мовою надруковані у Мілані.

 

Основні відомості

Сокирянський район розташований на сході Чернівецької області в зоні лісостепу і займає північно-східну частину Пруто-Дністровського міжріччя.

Його площа становить 8,2 відсотка площі території області. Більша частина населення (78,7%) проживає в сільській місцевості.

За адміністративно-територіальним поділом Сокирянський район включає м. Сокиряни та 30 сільських населених пунктів. Окрім того, на території району знаходиться м.Новодністровськ – місто обласного підпорядкування  та  районний центр м.Сокиряни.

Район межує з Хмельницькою, Вінницькою областями України та  Республікою Молдова.

На території району розташовані три залізничні станції: ст. Сокиряни, ст. Романківці, ст. Васкауци.

Сприятливі природно-кліматичні умови району, наявність ГЕС та Дністровського водосховища, вигідне прикордонне розташування, попит громадян на відпочинок і оздоровлення зумовлюють організацію туристичних та туристично-спортивних об’єктів і розвиток відповідної інфраструктури.

 

Історія

Сокирянщина — чарівний куточок Буковини, вона приваблює насамперед     чудовими краєвидами дністрянськими крутосхилами, зеленими лісовими масивами буйним весняним цвітінням і щедрістю осінніх садів.

Перші згадки про Сокирянщину випливають з XVI ст., коли османські війська загарбали Молдову і Буковину. Селяни втікали рятуючись від турецького поневолення. Втікачів приваблювали непрохідні ліси, багаті на гриби, ягоди, дичину, джерельну воду. кам’яні печери. Районний центр Сокиряни лежить у долині маленької річечки Сокирянки, яка впадає у Дністер — гордість і окраса краю.

Найдавніша писемна згадка про Сокиряни датується 1666 роком. Назва Сокиряни зустрічається в документах XVII ст., походить, очевидно, від слова “сокира”, бо першопрохідцям-поселенцям  доводилося  добряче   нею   попрацювати,  щоб відвоювати в лісів собі місце для житла. Недалеко від Сокирян поле під назвою Сокира. Основним заняттям населення було землеробство і скотарство.  Частина населення займалася ремеслами і торгівлею. У 1770 р. Сокиряни стали центром торгівлі.

У другій половині XIX ст. почала розвиватись місцева промисловість. У Сокирянах з’явився невеличкий маслобійний завод, два підприємства з виготовлення мінеральних фруктових вод, почав розвиватися деревообробний промисел.

У січні 1918 р. на Сокирянщині було проголошено радянську владу, почалася конфіскація поміщицьких земель. У 1918 р. Бесcарабію, у тому числі і Сокирянщину, окупували австро-німецькі війська, відтак — королівська Румунія. Після визволення у 1940 р. утворено Сокирянський район, а з 1965 р. він включає  29 населених пунктів.

 

Туристичні принади

Природні особливості

На території Сокирянщини  розміщені ландшафтні заказники місцевого значення.

Шебутинецький яр – типовий ландшафтний комплекс в придністровській частині Північно-Бесcарабської фізико-географічної області з лісами на крутосхилах глибокого яру з цінними геологічними та геоморфологічними утвореннями.

Галицька стінка –  цінний природний комплекс схилів каньйону р. Дністер і його приток з лісовою рослинністю, мальовничими геоморфологічними і цінними геологічними утвореннями (печери, скелі, геологічними відшаруваннями).

Василівський яр – типовий ландшафтний комплекс в придністровській частині Північно-Бесарабської фізико-географічної області з лісами на крутосхилах глибокого яру з цінними геологічними утворами.

Прикрасою нашого району безумовно є великий, прекрасний і чарівний Дністер. Дністер – найбільша річка Українських Карпат, яка бере початок на північно-західному схилі гори Розлуч, що на Львівщині, 760 м над рівнем моря. Річка протікає по північній межі області з заходу на схід на протязі 272 км (загальна довжина 1360 км, площа басейну – 72,1 тис. км. кв.).

Характерною особливістю режиму Дністра є часті паводки протягом всього року. Велика звивистість русла в середній течії Дністра спричиняється до виникнення заторів під час весняного льодоходу і затоплення прилеглих ділянок території. Тому у 1972 році було прийнято рішення про початок будівельних робіт на Дністровському комплексному гідровузлі. Початком історії Дністровського водосховища є 1973 рік – рік початку будівництва Дністровської ГЕС – 1.

Дністровське водосховище утворене на своєрідній за своїми природно-господарськими умовами території, що включала, в основному, ділянки заплави річки та прилеглих терас.

Ці комплекси, будучи штучним за походженням, з часом все більше набувають рис природних об’єктів і стають невід’ємною рисою природних ландшафтів.

Основне водосховище Дністровського комплексного гідровузла розміщене в середній частині річки Дністер на території Чернівецької, Хмельницької, Вінницької, Тернопільської областей.

Долина р. Дністер, в межах якої знаходиться водосховище, являє собою каньйон, висота берегів якого досягає 150м.

Мальовничі береги Дністра завжди ваблять туристів своїми чудовими краєвидами, можливістю гарно відпочити і оздоровитись. Одним із найкрасивіших куточків водосховища: урочище «Вишнева» що у селі Ломачинці, Непоротове, Михалкове, Кормань, Братанівка.

Та Дністер не тільки дарує красу і відпочинок, на території Сокирянщини він  ще й невтомно працює, обертаючи турбіни Дністровської ГЕС – 1. Трохи нижче споруджено ГЕС – 2, а неподалік продовжуються роботи по будівництву гідроакомулюючої електростанції, найбільшої ГАЕС у Європі.

На Сокирянщині 50 тис. га мисливських угідь. Тут водяться десятки видів мисливських тварин: дикий кабан, лисиця, заєць косуля, та ін.