ВАЛЯВА (1,6 тис. мешканців), як і сусіднє місто Кіцмань (про нього – пізніше), вперше згадується у 1413 році у грамоті Олександра Доброго. В селі – дві архітектурних пам’ятки, і одна – гламурно-сучасна.
Дерев’яна Успенська церква (1778 рік) у центрі Валяви – симбіоз двох вже знайомих нам типів – «хатнього» та гуцульського. У своєму первісному вигляді церква до наших часів не дійшла. Те, що ми маємо сьогодні: кам’яний фундамент, обшиті тесом стіни – результат її перебудови у ХІХ столітті.

В основі будівлі лежить архаїчний тип тридольної церкви з квадратними зрубами, накритим високим скатним дахом з великим виносом, що прикриває невисокі зрізані пірамідальні верхи вівтаря і бабинця. На відміну від класичних зразків церков «хатнього» типу, більш розвинутий верх нави прорізає масив даху, виступаючи з нього широким четвериком, який переходить у восьмерик з невисоким шатровим завершенням, увінчаним главкою. Церква має пірамідальний силует.
Характерна для української дерев’яної архітектури дзвіниця, розташована на південь від церкви, побудована у ХІХ столітті. Вона дерев’яна, двоярусна, каркасна, обшита тесом. На другому ярусі дзвіниці влаштована аркада для дзвонів. Широкий між’ярусний залом та невисокий шатровий дах вкриті ґонтом. У другому заломі прорізані голосники. Весь період свого існування храм був постійно діючим. З нагоди 230-ти річчя у 2008 році проведено реставраційні роботи: дахи церкви були вкриті бляхою.
Панорама села від церкви:
У центрі Валяви зберігся житловий будинок ХІХ століття (сьогодні – дитячий садочок), діє музей історії села, створений у 1985 році. На околиці села встановлено хрест в пам’ять про відміну у 1848 році кріпосного права.
Ну, і головний шедевр Валяви:

Залишити відповідь