Щоб попасти у Кулівці, треба з Репужинців прямувати ґрунтовою дорогою уздовж Дністра. Для огляду місцевої визначної пам’ятки – чоловічого монастиря, в центрі Кулівців треба провертаємо ліворуч у бік Дністра.

Кулівецький Свято-Успенський чоловічий монастир заснований на місці дерев’яного приходського храму Успіння Пресвятої Богородиці, який був побудований в 1789 році на кошти Теодора Каутіша та Іоана Масенка.
Місцевий переказ говорить, що тут колись знаходився маленький скит. Храм весь час був приходським. Успенська дерев’яна церква та дзвіниця збереглися до наших днів і є пам’яткою архітектури державного значення. Вона розташована у південно-східній частині села на мальовничій горі крутого дністровського берега на території монастиря. Церква безкупольного типу на кам’яному фундаменті, укріплена кам’яними контрфорсами. Складається з трьох зрубів, в її основі лежить архаїчна схема трьох прямокутних витягнутих по подовжній осі зрубів, з яких нава декілька ширше за вівтар та бабинець. Має високий скатний дах з великим винесенням, який приховує зрізані пірамідальні чотиригранні перекриття зрубів. Винесення крівлі влаштоване на кронштейнах оригінальної форми.
Це те, що повинно бути. А ось що є насправді:
Про дерев’яне минуле церкви взагалі нічого не нагадує! Так познущалися з пам’ятки нові господарі. Для довідки скажу, що Кулівецький Свято-Успенський чоловічий монастир, як і всі 13 монастирів Буковини, належить Української православної церкви (та, яка канонічна).

«На захід від церкви розташована дерев’яна двох’ярусна дзвіниця, нижній ярус якої обштукатурений, укріплений контрфорсом, а верхній – каркасний. Дзвіниця завершена високою шатровою крівлею.». Це, напевне, про цю дзвіницю:
Головним художнім акцентом інтер’єру церкви є живопис у стилі бароко. У храмі знаходяться декілька мощевиків з святими мощами різних догідників Божих.
У 1961 році церква була закрита радянської владою та опоганена. У 1989 році зусиллями віруючих монастир почав відроджуватися, а з 1991 року при храмі заснувалася невелика чернеча община. Урочисте відкриття монастиря відбулося 30 квітня 1997 року.

У 1992 році у церкви з’явилися прибудова. У 1995 році побудовано братський корпус з будинковим храмом преподобного Іова Почаївського і трапезною з храмом преподобного Кукши Нового, у 1998 році – двоповерховий корпус намісника з канцелярією і адміністративними кімнатами, у 1999 році – капличку над криницею, а у 2002 році збудовано новий Свято-Преображенській храм з дзвіницею.
Сьогодні розбудова монастирю триває. Ось якими переходами ходять монахи між храмами. Дніпропетровський метрополітен позаздрив би:

Що в Кулівцях по-справжньому милує око, так це – Дністровський берег. Сюди можна спуститися крутою стежкою від монастиря.

По дорозі зустрінеться природна пам’ятка – маленький водоспад «Кулівецький».

Залишити відповідь